Анастасія Юркевич. «Студент – то стан душі»
Як малою підростала,
Цікавило геть усе.
І одного разу чую:
–А мій син уже студент.
Що те слово означало
я не тямила ніяк,
а воно усе звучало
у моїх вухах однак.
Я до мами притулилась,
вичекала той момент
і спитала у матусі,
що воно таке «Студент».
В мами очі загорілись,
усміхнулася мені
і сказала: «Люба доню,
знай: студент – то стан душі».
Я тепер студентом стала
і збагнула, що й куди,
і сама переконалась:
в цих словах нема води.
В перші дні було самотньо
без села і без сім’ї.
Помагало виживати,
що «студент – то стан душі».
У подружки іменини
відзначали в групі всі;
було весело, цікаво,
бо «студент – то стан душі».
Гульк – і сесія настигла.
Всі працюють, марять в сні…
Хто читає, хто щось пише,
ну… «студент – то стан душі».
На майдані ми стояли
за щасливі наші дні,
нас усіх тоді побили.
Так, «студент – то стан душі».
На Вкраїні вражі сили.
Ясно стало: буть війні.
Дружно стали всі на захист,
бо «студент – то стан душі».
Що студентом стать дозволив
Цар Небесний і мені,
низько я йому вклоняюсь,
бо «студент – то стан душі».
Тетяна Самараш. «Ми – студенти»
Життя біжить, мов водоспад.
Ще вчора були ми в садочку,
Сьогодні знову станем в ряд
У вишиванках та віночку.
Ось тільки статус інший в нас –
Ми не малята, ми – студенти.
Веселі, гарні в різний час
Й дорослі – маєм документи.
Ми самостійні – мам нема,
Які б сніданки готували.
Відповідальні ми сповна,
Професію ж самі обрали.
Бувають труднощі колись,
Та вміємо ми їх долати:
Із другом ними поділись,
І починають відступати.
Тоді, як радість виростає,
Розділена з товаришами.
Вона об’єднує й єднає
В одну родину славну й знану.
Родина дружня та міцна,
Життя цікаве й досить гарне.
В майбутнє дивимось з вікна
І віримо – воно безхмарне.