Для кожної держави свято її Незалежності ‒ одне з найбільших. Незалежності України ‒ 30! До цього Дня серед студентів нашого навчального закладу був оголошений конкурс авторської поезії “Моїй Україні…”.
Радісно і приємно, що майбутні вчителі продемонстрували глибокий патріотизм, велике розуміння ситуації та нестримне бажання зробити добро Україні, примножити її здобутки. Дякуємо всім талановитим студентам за поезію!
Відмічаємо оригінальність творів Дячук Валентини (33гр.), Єремічук Валентини(23гр.), Паламарюк Мар’яни (41гр.), Панюшиної Світлани (12гр.), Рудько Августіни (12гр.).
Переможними ж визнано вірші Думенко Наталії (41гр.), Гайсан Маріни (23гр.), Перепічки Анастасії (22гр.) та Козачук Галини (33гр.).
Вітаємо всіх і бажаємо творчого натхнення!
В.В.Остапюк
Козачук Галина, 33група. До Дня Незалежності України
Ми ‒ діти однієї землі, що зветься Україна.
Ми ‒ нащадки тих, хто завжди боронить свій край.
Ми не кинем тебе, Україно.
Ми вистоїмо до кінця.
Україна ‒ не просто слово.
Це спів, це потяг, це душа.
Це те, що завжди у наших серцях.
Та часи настали нелегкі.
Ми знову ходимо по лезу.
Це не той випадок, коли … можна дозволити їй впасти під колеса.
Ми маємо бути разом, як ніколи.
В цьому наша сила.
Це і є Україна.
Це і значить ‒ бути українцем…
З Днем Незалежності, Україно!
Анастасія Перепічка, 22 група. Україно моя!
Ти в нас єдина ‒ одна,
Нездоланна, прекрасна, квітуча.
Ти в нас єдина ‒ одна
У серці кожного й до сліз болюча.
З роду-віку тебе грабували,
Намагалися знищити, вбить,
І до болю мову ганьбили,
Але ти залишалася жить!
На частинки тебе розривали,
Свою владу тобі диктували,
Між собою ділили й цькували,
Незалежність зубами тримали.
Мов стоїш на колінах одна,
Занепала від смутку, нещасна..
Підступила зненацька війна
Й розбиває тебе нещадно.
Ти пройшла такий довгий шлях,
Пережила багато ти мук,
І народ, що тебе захищав,
Біль пізнав й горе розлук.
Та на зло усім ворогам
Ти встаєш із колін, моя рідна,
І не буде тут місця сльозам,
Захищати тебе будемо гідно!
Думенко Наталія, 41 група. Думки воїна
Кожен ранок я прокидаюсь в страху,
Що невинну людину уб’ю.
Скажіть, як це пережити ?
Як усвідомити те, що автомат у руках –
не вбивство, а патріотизм?
Як брати гріх тяжкий на душу?
Як захистити Україну від війни?
Ну, скажіть!!!
Я знаю, кожен з нас, солдатів,
Залишивши вдома все,
Іде на розстріли заради України,
Заради того, щоб вона жила!
Якщо не буде таких людей, як ми,
То не буде кінця-краю цій війні.
Нам сказали:”Якщо не ти,
тоді тебе уб’ють.”
Я згоден, але ж ми
Не хочемо цієї війни.
Ми хочемо додому, до сім’ї,
Але, вмираючи, бачимо це
хіба що у вічному сні.
Гайсан Маріни, 23 група. Українцям…
Спробуй поїхати в іншу країну,
Там знайти краще життя,
Бо вже не покращиш ти Україну,
Зараз приречене її буття…
Тут все тоне у стереотипах.
У далеких краях все краще,так?
Хочеш покинути Батьківщину і рідний дах?
Добре, розумію, збирай речі й сідай у літак.
Тисячі людей їдуть подалі
З думками, що там є щось краще.
Залишають дім у моменти печалі…
Давай, залишай і ти країну напризволяще.
Ці слова системі і людям
Гнівно кидаю я у цей час.
Віддаю свої рядочки суддям,
Тим, для яких вогонь України не згас.
Те, що напишу я далі, звучало вже сто раз,
Та ці слова варто повторювать знову:
Любіть Україну, не майте образ
І пам’ятайте цю мову чудову!